Фізіологія рослин і генетика 2020, том 52, № 2, 179-181, doi:

До відкриття меморіальної дошки академіку Національної академії наук України Д.М. Гродзинському

Моргун В.В., Швартау В.В.

6 лютого 2020 року було урочисто відкрито меморіальну дошку доктору біологічних наук, професору, академіку НАН України, заслуженому діячу науки і техніки України Дмитру Михайловичу Гродзинському, встановлену на фасаді будівлі Інституту фізіології рослин і генетики НАН України.

Народився Д.М. Гродзинський у м. Біла Церква в родині ботаніків, викладачів Білоцерківського сільськогосподарського інституту. З дитячих років його цікавили таємниці життя світу рослин. Він закінчив агрономічний факультет Білоцерківського сільськогосподарського інституту і механіко-математичний факультет Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова.

У 1955 році Дмитро Михайлович блискуче захистив кандидатську дисертацію на тему «Дія малих доз іонізуючих випромінювань на рослини», а в 1965 році — докторську дисертацію на тему «Природна радіоактивність в житті рослин», присвячену вивченню фізіологічної ролі природної радіоактивності та її значення в еволюції рослин.

У 1962 році з ініціативи Д.М. Грозинського в Інституті фізіології рослин АН УРСР було створено відділ біофізики і радіобіології. Перша монографія Дмитра Михайловича присвячена ви­користанню мічених атомів у фізіології та біохімії рослин. Як відомого вченого у цій галузі його запросили для роботи в Югославію експертом ФАО ООН для надання допомоги в організації наукових досліджень в університетах цієї країни.

Із 1974 по 1985 роки Д.М. Гродзинський очолював Інститут фізіології рослин АН УРСР. Під його керівництвом було досягнуто значних успіхів у галузі вивчення явища фотосинтезу та розвитку рослин, фундаментальних і прикладних досліджень у теорії продукційного процесу, надійності рослинних систем.

Після аварії на Чорнобильській АЕС під керівництвом академіка              Д.М. Гродзинського розгорнулись дослідження, пов'язані із запобіганням негативним радіоекологічним і радіобіологічним наслідкам аварії. Він одним із перших оп­рилюднив інформацію про екологічні наслідки радіоактивного забруднення та ризик захворювань. Із 1991 року він очолював Національну комісію з радіаційного захисту при Верховній Раді України.

Д.М. Гродзинський  зробив видатний внесок у теорію й практичні аспекти досліджень дії експериментальної радіоактивності на рослини. Одразу після аварії на ЧАЕС виїжджав у 30-кілометрову зону відчуження, вивчав радіоекологічні наслідки аварії, розробив систему перепрофілювання аграрного виробництва у регіонах із підвищеним рівнем забруднення, дав рекомендації щодо зниження вмісту радіонуклідів у продуктах рослинництва, проводив просвітницьку діяльність серед населення України за допомогою засобів масової інформації.

Його ім'я добре відоме в нашій країні і за кордоном. Праці вченого отримали всесвітнє визнання. Він був обраний членом Всесвітньої академії наук у Відні.

Наукові інтереси Д.М. Гродзинського плекалися десятиліттями тернистих сходжень і випробувань, гіпотез, ідей та наукових узагальнень. Найвагоміший внесок він зробив у розшифрування процесів пострадіаційного відновлен­ня, встановивши наявність радіозахисних і радіосенсибілізувальних ефектів у рослин. Дмитро Михайлович вперше сформулював основні положення теорії надійності біологічних систем, встановив значення репарації ДНК, регене­раційних клітинних структур і меристем у відновленні рослинного організму після опромінення.

Перша праця Д.М. Гродзинського «Методика применения радиоактивных изотопов в биологии» вийшла друком 1962 року. Через рік у співавторстві з братом Андрієм Михайловичем Гродзинським було опубліковано «Краткий справочник по физиологии растений», який на довгі роки став настільною книгою усіх фахівців із фізіології рослин.

Академік Д.М. Гродзинський — автор понад 850 наукових праць, близько 30 монографій, зокрема таких широко відомих вітчизняним і закордонним ученим, як «Биофизика растений» (1972), «Биофизика» (1988), «Радиобиология растений» (1988), підручник «Радіобіологія рослин» (2000), «Чотиримовний словник назв рослин (україно-російсько-англійсько-латинський)» (2001). У співавторстві опубліковано підручник для вузів «Основи системної біології» (2005), праці «УФ-радіація і рослини: механізми ушкодження та захисту» (2007), «Радіобіологічні ефекти хронічного опромінення рослин у зоні впливу Чорнобильської катастрофи» (2008), «Тримовний словник назв судинних рослин флори України» (2008), «Словник української біологічної термінології» (2012) та інші.

Д.М. Гродзинський із 1958 року читав лекції у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка, був завідувачем і професором організованої ним кафедри радіобіології. Відома у світі наукова школа Гродзинського нині охоплює близько 70 кандидатів і 12 докторів наук не тільки в Україні, а й в інших країнах.

Із 1998 по 2009 роки Д.М. Гродзинський проводив велику організаторську роботу як академік-секретар Відділення загальної біології НАН України. З квітня 2009 року був радником Президії НАН України, головою заснованого ним Українського радіобіологічного товариства та Всеукраїнської асоціації біологів рослин, членом редколегій багатьох наукових журналів.

Наукові досягнення академіка Д.М. Гродзинського відзначені орденом «Знак пошани» (1977), Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР (1986), премією НАН України ім. М.Г. Холодного (1980), Державною премією України в галузі науки і техніки (1992), а вулиця у м. Біла Церква носить ім’я академіків Гродзинських.

На відкритті меморіальної дошки родина, учні, друзі та колеги з великою шаною і теплом згадували життєвий шлях та визначні досягнення видатного вченого і патріота України.

Ключові слова:

Фізіологія рослин і генетика
2020, том 52, № 2, 179-181

Повний текст та додаткові матеріали

У вільному доступі: PDF  

Цитована література